Що дає людині володіння інформацією

«Хто володіє інформацією, той володіє світом», – сказав колись Уїнстон Черчілль. Дійсно, інформація у сучасному світі – це стратегічний ресурс. Спотворення інформації чи незаконне її розповсюдження може призвести до серйозних наслідків. Отже, надійне збереження інформації та її захист від зловмисників є вельми актуальною проблемою. 

Нині у світі силу має той, хто володіє інформацією, яка відіграє незмінно важливу роль у будь-якій сфері людської діяльності. XXI століття — ера інформаційного суспільства, у якому інформація все частіше визначається як основний ресурс майбутнього, але повністю використовувати його зможуть тільки ті, хто має необхідні знання і підготовку. Саме тому питання бібліотечно-інформаційної роботи будуть завжди актуальними для нашого суспільства. Ми чудово розуміємо, що людина, яка вільно володіє навичками пошуку інформації в довідковому апараті бібліотеки, зможе почерпнути для себе максимум потрібних знань. Адже написання рефератів, доповідей — справа творча, і жоден бібліотекар, навіть найдосвідченіший, не зможе передбачити потреби в тій інформації, якою б скористався її користувач.
Дуже важливо вже з юного віку прищепити дітям навички якісного і системного пошуку інформації, її ефективному збору, систематизації та обміну з іншими користувачами, так само, як навчити робити перші кроки чи вперше знайомитися з літерами та звуками. А розвинуться ці навички в дитині чи ні залежить від багатьох чинників — батьків, рідних та близьких, друзів, школи, засобів масової інформації. Вирішальну роль в цьому відіграють дитячі бібліотеки, бо значною мірою саме від них залежить читацька доля учнів: облишать чи продовжать вони своє знайомство з великою літературою чи будуть заходити у майбутньому до бібліотеки хоча б для того, щоб перегорнути сторінки часописів.

Як перевірити достовірність інформації

Як не стати жертвою дезінформації? Помилкова інформація представляє загрозу, тому що людина, керуючись нею, може заподіяти шкоду собі й іншим людям. Щоб не потрапити в біду, дуже важливо вміти перевіряти отримані відомості на достовірність. Достовірної може вважатися тільки та інформація, яка відповідає дійсності.

Вам знадобиться

Читацький квиток
Доступ до інтернету
Уміння працювати з бібліотечними каталогами
Уміння працювати з пошуковими службами інтернету

Інструкція

1.      З’ясуйте, з чим ви маєте справу — з фактом або оцінкою

Перше, з чим ми стикаємося при отриманні нової інформації — це факти. Фактом називаються відомості, вже перевірені на достовірність. Та інформація, яку не перевірили чи яку неможливо перевірити, фактом не є.

Фактами можуть бути числа, дати, імена, події. Все, що можна помацати, виміряти, перерахувати, підтвердити. Факти надаються різними джерелами — науково-дослідними інститутами, соціологічними агентствами, агентствами статистики і т.д. Головне, що відрізняє факти від оцінки — об’єктивність. Оцінений завжди висловлює чиюсь суб’єктивну позицію, емоційне ставлення, заклик до якихось дій. Факт не дає ніякої оцінки, ні до чого не закликає.

2.      Перевірте джерела інформації

Друге, з чим ми стикаємося — це джерела інформації. Далеко не всі факти ми можемо перевірити самостійно, тому наше знання багато в чому грунтується на довірі до джерел. Як перевірити джерело інформації? Відомо, що критерієм істинності є практика, іншими словами істинно лише те, за допомогою чого ми можемо вирішити конкретну задачу. Інформація повинна бути ефективною. Цю ефективність відображає число людей, які успішно застосували дані відомості. Чим більше людей довіряють джерела, посилаються на нього, тим вірогідніше надається інформація.

3.      Порівняйте джерела інформації

На щастя, популярність і авторитетність джерела ще не є гарантією достовірності. Одним з ознак достовірної інформації є її несуперечність. Будь-який факт повинен бути підтверджений результатами незалежних досліджень, тобто він повинен повторитися. Незалежні дослідники повинні прийти до одних і тих самих висновків. До випадковим, одиничним відомостями необхідно ставитися з великою обережністю. Чим більше однакових відомостей отримано від різних джерел, тим ці відомості достовірніше.

4.      Перевірте репутацію джерела інформації

Справа в тому, що джерело завжди несе відповідальність за надані факти. Ця відповідальність не тільки морально-етична, а й речова. За надання сумнівних даних організації, їх мають, можуть втратити кошти для існування. Втрата читачів, штраф або навіть тюремне ув’язнення — наслідки для брехунів можуть бути самими тяжкими. Солідні організації бережуть репутацію і ніколи не стануть ризикувати, публікуючи недостовірну інформацію. Почитайте історію організації, дізнайтеся імена її керівників, ознайомтеся з відгуками читачів і думками експертів.

5.      Дізнайтеся про автора джерела інформації

Будь-яка інформація, зрештою, передається людьми. Якщо інформація викликає у вас сумніви, перевірте, хто є автором. Почитайте інші роботи автора, дізнайтеся його біографію, чи має він науковий ступінь, яку посаду займає, яким досвідом володіє в цій галузі і, звичайно, на кого посилається. Якщо неможливо дізнатися про автора, то і довіряти сумнівної інформації не рекомендується.

Зверніть увагу

Інформація, яку неможливо перевірити на достовірність, є безглуздою.

Корисні поради

Перш, ніж шукати інформацію чітко сформулюйте проблему, яку хочете вирішити. Це зменшить ймовірність того, що ви будете дезінформовані.

Види інформації

Інформацію можна поділяти на види багатьма способами.

За способом сприйняття інформації людиною розрізняють такі види інформації:3

візуальну (або зорову, від лат. visus — зір), аудіальну (або слухову, від лат. audio — слухати),

нюхову, смакову й тактильну (або дотикову, від лат. tactus — дотик). Візуальна інформація

становить найбільшу частину — приблизно 90% з усієї, яку отримує людина, аудіальна — 9% і

лише 1% припадає на інші види інформації, тому спосіб сприйняття інформації людиною в

цілому характеризується як аудіо-візуальний.

За формою подання розрізняють два основні види інформації: образно-знакову й

сигнальну. У людському суспільстві інформація подається у вигляді знаків й образів. Технічні

системи приймають, опрацьовують і передають сигнали.

Образно-знакова інформація, у свою чергу, поділяється на числову, текстову, графічну

звукову , відеоінформація.

Основні види інформації по її формі вистави, способам її кодування і зберігання, що має найбільше значення для інформатики, це:

·         графічна або образотворча — перший вигляд, для якого був реалізований спосіб зберігання інформації про навколишній світ у вигляді наскальних малюнків, а пізніше у вигляді картин, фотографій, схем, креслень на папері, полотні, мармурі і ін. матеріалах, що змальовують картини реального світу;

·         звукова — світ довкола нас повний звуків і проблему їх зберігання і тиражування було вирішене з винахід звукозаписних пристроїв в 1877 г.; її різновидом є музична інформація – для цього вигляду був винайдений спосіб кодування з використанням спеціальних символів, що зробило можливим зберігати її аналогічно графічній інформації;

·         текстова – спосіб кодування мови людини спеціальними символами – буквами чи ієрогліфами, причому різні народи мають різні мови і використовують різні набори для відображення мови; особливо велике значення цей спосіб придбав після винаходу паперу і книгодрукування;

·         числова – кількісна міра об'єктів і їх властивостей на навколишньому світі; особливо велике значення набула з розвитком торгівлі, економіки і грошового обміну; аналогічно текстовій інформації для її відображення використовується метод кодування спеціальними символами – цифрами, причому системи кодування (числення) можуть бути різними;

·         відеоінформація – спосіб збереження «живих» картин навколишнього світу, що з'явився з винайденням кіно.

За галуззю застосування розрізняють навчальну, науково-технічну, суспільно-політичну,

художньо-естетичну та інші види інформації. Саме за такими видами звичайно розміщують

книги на полицях бібліотек та книжкових магазинів.

Якщо оцінювати інформацію як результат інтелектуальної діяльності людини, то

необхідно виділити інформацію особисту, суспільну та загальнолюдську. Особиста інформація

— це знання й досвід окремої людини; суспільна — науково-технічні та культурні досягнення

суспільства; загальнолюдська — надбання цивілізації в цілому. Інформація, здобута

суспільством, є його важливим економічним ресурсом.

За можливістю доступу до інформації розрізняють інформацію відкриту і з обмеженим

доступом.

Відкрита інформація — це інформація загальнодоступна. Закон забороняє обмеження

прав людини на доступ до відкритої інформації. Інформація з обмеженим доступом — це

інформація, що містить таємницю, розголошення якої може завдати шкоди державі, групі осіб

або окремій особі. Наприклад: відомості про стратегічні науково-технічні розробки, комерційна

інформація фірми, індивідуальні медичні дані тощо. Доступ до такої інформації регулюється

законом.

Поняття інформації

Усе наше життя пов’язане з інформацією. Ми отримуємо інформацію, коли спілкуємося з іншими людьми, слухаємо радіо, дивимося телевізор, читаємо книжку, газету або журнал. Ми передаємо інформацію, коли пишемо лист, телефонуємо або розповідаємо один одному про якісь події. Ми використовуємо інформацію, коли збираємося до школи, плануємо подорож на канікулах, розв’язуємо задачу.
І все ж, якщо спробувати пояснити, що таке інформація, то можна сказати так:
• Інформація – це новини, факти, знання, отримані в результаті пошуку, вивчення, спілкування тощо;
• Інформація – це відомості про об’єкти і явища навколишнього світу, їх властивості, які підвищують рівень обізнаності людини;

• Інформація – це загальнонаукове поняття, яке включає обмін відомостями між людьми, між людиною і автоматичним пристроєм, між автоматичними пристроями, обмін сигналами в тваринному і в рослинному світі.